Західний фронт. Історія Першої світової війни

Окопи, колючий дріт, багнюка й мільйони загиблих перетворили Західний фронт на головний символ жахіть Першої світової війни. Саме там, на смузі завдовжки приблизно 650 кілометрів від Бельгії до Швейцарії, розгорталися найзапекліші бої Великої війни. Та чи справді це була лише безглузда «м’ясорубка», у яку генерали-«різники» бездумно кидали людей під кулеметний вогонь?

Нік Ллойд, професор воєнної справи Королівського коледжу Лондона, у першому томі своєї трилогії про Велику війну подає цілісну історію Західного фронту — від німецького вторгнення в Бельгію у серпні 1914-го до перемир’я в листопаді 1918 року. Спираючись на французькі, британські, німецькі й американські джерела, Ллойд вибудовує багатоголосу хроніку Марни, Пашендейла, Маасу–Аргонну та інших вирішальних боїв, розказану водночас із перспективи Антанти й Центральних держав, генеральських штабів та солдатських окопів. Ми бачимо пригніченого Вільгельма II після провалу Плану Шліффена й незворушного Жоффра, який безжально зміщує власних генералів. А також французьких солдатів, яких Петен ротує через верденське пекло «Священною дорогою», і британського піхотинця, що блукає замерзлою пусткою після Сомми. І Людендорфа, який кидає війська в останній наступ на Реймс, коли його армію косить «іспанка», і американські дивізії Першинґа, що прибувають до Франції швидше, аніж німці встигають наступати.

У Ллойда Західний фронт постає не лише простором виснаження та позиційної безвиході, а й «кипучим бродильним чаном війни», де стрімко змінювалися технології і способи ведення бою. За чотири роки армії пройшли шлях від багнетних атак XIX століття до отруйних газів, танків, авіації та складної взаємодії різних родів військ кількох держав, шукаючи відповідь на питання, яке відтоді постає перед кожним, хто воює: як зрушити фронт, що застиг.