Товар додано до кошика
Революційна весна: боротьба за новий світ, 1848—1849
Передпродаж
Друкуємо
Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року
Очікуємо 17 серпня 2026 року.
Доступно за замовленням
Способи оплати
Онлайн оплата Visa/Mastercard
Способи доставки
Нова пошта
Характеристики
Обкладинка
Тверда
Кількість сторінок
528
Розмір
130×200 мм
Рік видання
2026
ISBN
978-617-95022-2-4
Оригінальна назва
Lwów – kres iluzji. Opowieść o pogromie listopadowym 1918
Проєкт обкладинки
Кристина Пйотровська
Переклад
Андрій Павлишин
Керівник проєкту
Юрій Опока
Головний редактор
Ігор Балинський
Літературний редактор
Олександр Бойченко
Дизайн та верстка
Оксана Васьків
Коректура
Анна-Марія Волосацька
Про товар
Книга Ґжеґожа Ґаудена «Львів: кінець ілюзій» — це високофаховий історичний нон-фікшн, перше й унікальне за достовірністю та масштабом охопленого матеріалу дослідження погрому єврейського населення Львова, який у листопаді 1918 року влаштували польські вояки. Упродовж століття польська історіографія — зокрема з політичних причин — описувала цю трагічну подію як серію звичайних кримінальних злочинів, які у воєнному хаосі скоїли українські й навіть єврейські бандити та дезертири з австрійської армії.
Ґжеґож Ґауден кидає виклик такому трактуванню і переконливо доводить, що хвиля єврейських погромів, якою Польща привітала свою незалежність, була зовсім не випадковою.
Про автора
Відгуки
«…Ґауден написав книгу про львівський погром 22-23 листопада 1918 року, коли українська армія спішно відступила, а місто зайняли польські війська, після чого – рано-вранці до схід сонця – й розпочався пекельний погром у єврейській дільниці Львова. Книга називається «Lwów – kres iluzji», і кінець ілюзій для польського вуха резонує тут ще й кінцем Кресів. Як мінімум кінцем міфу про шляхетне й героїчне «звільнення» поляками Львова у 1918 році. Lwów був єдиним із польських міст, що отримав найвищий військовий орден Virtuti militari; на здобутті й обороні цього міста, на славнозвісних «Львівських орлятах» базується один із центральних державницьких міфів відродженої Польщі. Книжка Ґжеґожа Ґаудена пропускає цей міф через рентґен, і за доблесним фасадом читач відкриває скелети невинних жертв погрому, мармизи мародерів і образ колективного боягузтва польського міщанства Львова.»
Андрій Любка, письменник, перекладач і есеїст. Військовослужбовець Збройних Сил України.
«Усім, хто хоче зрозуміти, що таке відповідальність і правда, я раджу уважно прочитати книгу свого колеги та друга Ґжеґожа Ґаудена. Ґжеґож завжди був для мене прикладом чесності й відповідальності в журналістиці, справжнім нагадуванням про те, що ми зобов’язані говорити правду співвітчизникам, хоч би якою гіркою і неприємною вона була.
Народ, який не хоче знати правди про самого себе, ніколи не стане цивілізованим народом — ось послання, яке книга Ґжеґожа Ґаудена несе його співвітчизникам.»
Віталій Портников, журналіст, публіцист, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
«Ми звикли до думки: погроми — це вони, це українці. Це не ми.
Адже існує величезна індустрія львівських спогадів, сентиментальних віршиків, сувенірів, зітхань, ностальгії. Львів — це наша утопія. Ми не хочемо і не можемо туди повернутися, але потребуємо такого місця, де могли б оселитися наші мрії. Наші плани — якщо ми маємо плани — живуть деінде, але наші мрії, наші спогади мусять мати свою оселю. Невинність цих спогадів зворушлива. Ті, хто в дитинстві слухав розповіді батьків, бабусь та дідусів про легендарне місто, мабуть, не довідалися з них про нелюдські дні листопада 1918 року.
А все ж вони трапилися.
Ми повинні бути вдячні авторові цієї книги за те, що він із нещадністю хірурга розкрив нам соромливо приховувані злочини.»
Адам Заґаєвський (1945–2021), польський поет і есеїст, уродженець Львова один із найпомітніших польських авторів другої половини XX століття.»
«… На щастя, Ґжеґож Ґауден написав свою книжку не як політик, а як інтелектуал – у джадтівському розумінні цього слова. І тому ми сьогодні маємо неспростовні докази, що в листопаді 1918 року Янкеля у Львові вбив не Богдан, Іван чи Степан, а таки пан Тадеуш. Звісно, це не означає, ніби українці за спільну з сусідами довгу історію не брали участі в багатьох інших погромах. Брали – і ми ще колись мусимо самі про це з такою ж ретельністю написати. Але сьогодні – як українець – я хочу подякувати польському другові Ґжеґожу: твоїми індивідуальними зусиллями на нашому колективному сумлінні стало на один гріх менше.»
Олександр Бойченко, літературний критик, перекладач, колумніст
«Добре, що цю книжку написав не єврей і не львів’янин, але таки поляк. Той, який відчув колективну відповідальність за злочин його народу супроти іншого. Злочин проти євреїв, що його скоїли християни, патентовані римо-католики, задовго до ночі Голокосту, перетворивши львівські події листопада 1918 р. на його прелюдію… Адже, не штука написати добре написану книжку, про яку не говорив лише лінивий поляк, Ґауденова умілість полягає в іншому: на підставі фактичного історичного розслідування засумніватися в непомильности польського наративу звитяги, масово розтиражованого й сучасниками досліджуваних подій, безпосередніми свідками – виконавцями злочину й «страхітливо нормальними людьми» (якщо використаємо поняття, що більшою мірою ототожнюються з геноцидами).»
Іван Монолатій, історик, доктор політичних наук, професор Карпатського національного університету імені Василя Стефаника
«Маючи на меті здійснити деконструкцію листопадового погрому як задавненої травми, Ґауден сміливо розвінчує декілька мітів щодо шляху поляків до антиєврейського насильства у Львові. Одна з його ключових ідей полягає у тому, що вбивства євреїв зовсім не були випадковістю. Ґауден показав, настільки масштабним було отруєння антисемітською пропаґандою солдатів Війська Польського, які ще на шляху до Львова висловлювали плани майбутньої розправи над євреями. Такі ж настрої не були чужими і для поляків Львова. Розважливо побоюючись мститися українцям, влада яких відійшла з міста в ніч на 22 листопада, поляки звинуватили євреїв у співпраці з українцями й прирекли їх на помсту. Згідно зі слушним міркуванням Ґаудена, міт XIX століття про Річ Посполиту, яка стане раєм для всіх мешканців, швидко закінчився у Львові в перші ж години незалежности.»
Олександр Филипчук, історик, постдокторант École pratique des hautes études (Париж)
Схожі товари
-
Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923)
600 UAH Додати в кошик -
Революційна весна: боротьба за новий світ, 1848—1849
770 UAH Додати в кошик -
Розділена династія. Родинна історія російського й українського націоналізмів
Немає в наявності Читати далі -
Сновиди. Як Європа ввійшла у війну 1914 року
Немає в наявності Читати далі